Прокрастинація та 3 способи, як її перемогти
Я збрехала вам. Несвідомо, але збрехала. Я, звісно, могла не зізнаватись, однак це було б нечесно з мого боку. Довгий час я вірила в те, що мені абсолютно нетиповий такий стан і така поведінка, однак... У чому річ? Ще пару статей тому розповідала, що майже не знайома з прокрастинацією. А влітку взяла і показала на прикладі власного блогу, що вона захопила і мене. Просто покинула блог напризволяще на 3 місяці, зібравши речі у валізи, а думки - у чіткі ТЗ без творчого домислу і «фур-фур!» (як казав козак Василь у фільмі «Пропала грамота»).
З прокрастинацією у відносинах «замовник-виконавець» легко: не зробив роботу — не заплатили гроші, зробив невчасно — заплатили менше, зробив неякісно — відправили на доопрацювання-арбітраж. А як чинити, коли замовником та виконавцем і є ви самі? Тобто в конкретному випадку ви є блогером, якому, окрім того, що потрібно писати пости, треба ще й шукати теми, думати, як краще їх висвітлити, дивитись, що написано до тебе і т.д. Тут вже важче, адже в будь-який момент можна сказати собі: «Ой, не зараз». Це замовник може відправити гнівний лист, а подумки назвати вас «какашкою», звернувшись до іншого копірайтера чи блогера. А сам собі завжди виправдання знайдеш в стилі «Напишу пізніше» та «Не горить».
Отже, ділюсь досвідом, як подолати прокрастинацію у ситуації «Сам собі замовник».
Способів та методів дуже багато, але зупинюсь на трьох, котрі діють на мене найкраще.
- 1. «Хтось вже зробив, а ти — ні?»
- Поясню. Читаєте ви стрічку новин у Фейсбуці чи Інстаграм, а там посилання вашого друга на нову статтю у блозі про те, що ви буквально місяць тому хотіли написати та НЕ написали. Хотіли написати про топ туристичних перлин Закарпаття, приміром, однак не зробили цього, хоча і фото у вас були, і смішна історія, і навіть розмова-інтерв'ю з цікавим вуйком. А знайомий блогер, окрім того, що поїхав та привіз магніт на холодильник, зараз має статтю та зацікавлену нею аудиторію. Трішки шкребе на душі, чи не так? І не від заздрощів (тут навпаки поважаєш лідера думки), а від власного гальмування.
- 2. «Уяви, коли все буде готово...»
- Починати завжди важко. І робити ремонт, і пекти 2-шаровий торт, і робити шпагат, і писати статтю :-) Однак уяви гарний результат: нові шпалери у старій квартирі освіжать неї, торт приголомшить іменинника креативністю та смаком, шпагат викличе здивування у подруг. Що ж зі статтею? Як мінімум, вона позбавить докорів сумління, як максимум стане поштовхом для вашого розвитку як спеціаліста в обраній вами темі та галузі. Отже, уявіть, що ви написали статтю, проаналізували тему, вона допомогла комусь, а потім до вас ще й попросились на консультацію чи запросили на вебінар. Не погана мотивація, чи не так?
- 3. «Обережніше з перфекціонізмом!»
- Всі ми — трішки перфекціоністи. І не тому, що цей термін вже 5-й рік на піку популярності, а тому що кожен профі прагне досконалості в певній галузі. У мене є знайомі, котрі ідеально розкладають по кольоровим папкам та контейнерам речі на роботі, найшвидше серед усіх орієнтуються у документації та архівах, однак вдома можуть розкидати носки в хаотичному порядку та 2 роки жити з поламаною розеткою. Є кльові дизайнери, які будуть всю ніч вдосконалювати ледь помітну деталь в макеті, і в котрих на дачі — «храм Плюшкіна» із колишніх макетів та не актуальних портфоліо, притрушених пилом. До чого я веду? В будь-якій сфері спеціаліст має прагнути до досконалості, однак коли поняття «ідеальний» заганяє в глухий кут, воно може не пришвидшувати розвиток, а гальмувати. Звісно, стаття має бути відредагована, інколи «відлежатися», однак вона має бути актуальною та «тільки-но зі сковорідки». Поки ви шукаєте ідеал, інші пишуть, викладають навіть з помилками, вчаться на своїх же помилках та іноді кпинах колег, проте йдуть далі.
P.S. Не
сумніваюсь, що ви вже багато прочитали на тему копірайтингу, тому завдання: знайдіть найпопулярніші прийоми написання
тексту у цій статті.