Редагувати чи ні? Ось питання!

Редагувати чи не редагувати? Ось в чому питання! Процес вдосконалення тексту — безмежний. Настільки безмежний, що визначити, коли варто зупинитися — не можна. Багато хто з копірайтерів та письменників радить «відлежатися» тексту, аби потім перечитати та на «свіжу голову» зробити правки. Багато хто з журналістів та блогерів не може собі дозволити «відлежування», адже це розкіш, матеріал потрібен сьогодні і зараз. 

Конкуренти в цей час вже пишуть про подію, продукт, послугу свою статтю огляд, замітку, а у вас до сих пір текс відлежується та чекає? І хай у конкурентів написано з помилками, і хай ламано-кострубатою мовою, але написано, і читають. І коментують, і лайкають, чорт забирай! Я не втомлюсь згадувати Джозефа Шугермана та його самокритику стосовно рівня редагування тексту. Він говорив, що якби йому та його студентам дали завдання написати коротеньке рекламне оголошення, то у його студентів це вийшло б краще, адже у нього були б проблеми з граматикою, стилістикою, орфографією... Проте він також стверджував, що саме процес редагування та кінцевий результат визначає успішність тексту.

Отож, чи варто бути прискіпливим до тексту?

Так, варто, але не надто. В особі копірайтера має поєднуватися і творець тексту, і редактор тексту, і нафантазований майбутній читач (читай — споживач, покупець). Інколи сируваті варіанти можуть вистрілювати краще за «редаговані», «доредаговані», «заредаговані»:- ). А інколи читаєш приклади і розумієш, що автор, додавши, з першого погляду, гарних епітетів, трішки передав куті меду. Тому міра -головна зброя копірайтера!

Коли слід зупинитися у редагуванні?

• Коли зміст написаного не передає початкової мети.

У кожного текста є мета — продати гелеві кульки у інтернет-магазині, пакет послуг зі страхування майна, весільні торти тощо. Якщо ви перечитуєте і думаєте, що я хочу зробити — продати турпутівку за допомогою солодких епітетів чи запропонувати недорогий відпочинок у затишному містечку Італії — ви відчуєте різницю та вчасно зупинитеся. І хай би хто не казав, що мета — пізнавальна, але читач прочитавши про користь органічної їжі в кафе, має захотіти прийти і скоштувати цю їжу, а не прочитати та забути.

• Коли втрачається зв'язок з реальністю.

Я люблю красиві порівняння, правильні звороти, влучні вислови, експресивні метафори, але все це — фігня. І ви помітили, що слово «фігня» емоційно діє сильніше на читача, ніж попередні слова? В житті ми не говоримо про молочно-білі хмаринки у небесній блакиті, ми пишемо у постах спс, фуу, омг, буе, жесть тощо. Ми не повинні робити так само, але бути літераторами-фантазерами теж не варто.

• Коли втрачається причинно-наслідковий зв'язок.

Ви описали товар, вказали його вигідні характеристики, переконали покупців купити і обрати саме цей магазин. А потім як почали редагувати свій текст... І не зрозуміло, чи переконали, чи, навпаки, заглибили у сумніви стосовно покупки. Причина — купити та обрати саме цей товар серед тисячі інших, наслідок — які переваги будуть у покупця, коли він здійснить покупку. Все інше — вода чи вода з цукром.

• Коли зміст тексту не розуміє дитина.

Так, я не жартую. Той же Шугерман радив читати ваші повідомлення дитині. Якщо текст рекламного змісту надто складний, в нього не будуть заглиблюватися. Перевіряйте на дітях, якщо вони зрозуміли про що йдеться у тексті, ви — молодці!

P.S. Так, я дала тексту «відлежатися». Так, він відредагований лише один раз і перечитаний тричі. Тому ваші зауваження і критику залюбки послухала б.